Оголошення Миколаїв

За більш ніж вікову історію присудження Нобелівської премії її лауреатами ставали п’ятеро російських письменників. Відкриває цей список Іван Олексійович Бунін. Біографія майстра слова — це шлях творця-скитальця, який, перебуваючи за межами Батьківщини, зміг прославити її і продемонстрував високий художній потенціал літератури Срібного століття.

Бунін: біографія і творчість

Бунін чи не найзнаменитіший письменник-емігрант. Славу і популярність йому приніс не тільки його оповідний талант, а й скандальні життєві ситуації, висловлювання його коханок і дружин. Життя і творчість Буніна — це відвертість самовираження талановитої людини.

Біографія Буніна цікава такими подіями:

Дитинство Буніна

Родичі майбутнього нобелівського лауреата були суцільно іменитими і знатними, служили Батьківщині та розвивали науку і культуру. Ось тільки батькові Буніна не пощастило. На момент народження молодшого із синів, Івана, Олексій Миколайович практично не мав коштів на утримання величезної родини. Отримуючи невелику платню, він ледве годував сім’ю із сімох людей. Тому молодший Іван Олексійович Бунін, який з’явився на світ 1870 року, не розраховував на гарну освіту або батьківську підтримку. Олексій Миколайович передав у спадок Івану панські замашки і відмінну фізичну форму.

Мала батьківщина Івана Буніна — Воронеж. Тут він народився 22 жовтня. Однак усі дитячі роки (з чотирьох років) хлопчик проводить в Орловському повіті. Тут розташований невеликий маєток Буніних — хутір Бутирки. Коли майбутньому письменнику виповнилося 11 років, його відправили до гімназії в містечку Єлецьк. Іван закінчив чотири класи і був відрахований: у батька не було грошей, щоб оплатити навчання.

Однак неосвіченим Іван Бунін не залишився. Старший брат Юлій на той час закінчив університетський курс, тому зайнявся домашньою освітою молодшого брата.

Творчість Буніна

Уже в шістнадцятирічному віці Бунін Іван створив роман «Захоплення». Пізніше він став частиною неопублікованого твору «Петро Рогачов». Однак перші публікації Буніна — це вірші. Перший, «Над могилою Надсона», опублікувала губернська газета в лютневому номері за 1887 рік

Перебування в стінах рідного дому дало поштовх для розвитку письменницького таланту Івана. Літературний дебют відбувся 1887 року.

У дев’ятнадцять років Іван Бунін пускається у вільне плавання: він заробляє на життя літературною та редакторською діяльністю. На цей момент у Буніна вже вийшла збірка віршів. Його нариси й оповідання публікує не тільки губернська газета, а й знамениті столичні літературні видання того часу.

Молодий двадцятип’ятирічний поет вирушає на пошуки долі в Петербург і Москву. Період з 1895 по 1905 роки — розквіт ліричного таланту Івана Олексійовича. У цей час виходять:

• поетичні збірки «Під відкритим небом», «Листопад»;
• переклад поеми Лонгфелло «Пісня про Гайавата».

Вірші Буніна вперше стали предметом загального обговорення і захоплення розпещеної петербурзької публіки. Збірку «Листопад» відзначено Пушкінською премією 1903 року. Критики порівняли поетичну манеру Буніна з мальовничою майстерністю Врубеля і Васнецова.

Любовна поезія Буніна — відверта розповідь про чуттєву пристрасть, про скороминущість кохання, його недосяжність, неможливість щастя. Бунін, творчість якого тільки проходить апробацію у публіки, створює ліричні замальовки — своєрідний пролог до майбутніх оповідань і повістей.

Поворот до прози в письменника позначився вже 1901 року. Значний вплив на вибір літературного амплуа Буніна справило знайомство з такими талановитими людьми, як:

• Антон Чехов;
• Олексій Толстой;
• Володимир Короленко.

Захват у читачів викликає епічний талант письменника, який проявляється в новелах, оповіданнях, романах і повістях: «Суходіл», «Антонівські яблука», «Сни», «Чаша життя», «Село», «Пан із Сан-Франциско».

Переїзд до Франції

Іван Олексійович не тільки прославився, а й здобув фінансову незалежність. Він стає вельми заможним письменником, навіть вирушає з дружиною Вірою Муромцевою (одружилися 1907 року) за кордон.

Влада більшовиків була чужа аристократу Буніну. Своє ставлення до цієї «какофонії бунту» письменник висловив у щоденнику «Окаянні дні».

У 1920-му стало зрозуміло, що більшовики взяли міцно кермо влади в новій державі, тож у січні Віра та Іван поїхали до Франції. Зимові місяці жили в невеликій орендованій паризькій квартирці, а на літо переїжджали на віллу на березі Лазурного моря.

У середині 1920-х Бунін створює десять нових книг прози, серед яких критики відзначили такі:

• «Митина любов».
• «Сонячний удар».
• «Роза Єрихона».
• «Боже дерево».

Працює письменник над найбільшим своїм творінням — «Життя Арсеньєва», створює збірку малої прози «Темні алеї».

Життя за кордоном

1933 року приходить звістка про те, що Нобелівський комітет присудив письменникові-емігранту премію за розвиток класичної манери письма. Одразу ж знайшлися й ті, хто вирішив скористатися нагодою, щоб попросити в Івана Олексійовича фінансової допомоги. У перший же день після отримання чека з 715 тисяч франків премії письменник роздав 120 тисяч. Письменницький талант так і не зробив Буніна багатієм.

Великий класик російської літератури помирає на 84-му році життя на руках у дружини. Письменник тривалий час страждав від емфіземи легенів.

Бунін: цікаві факти з життя

Життя Буніна — це історія письменника-аристократа, письменника-безсрібника. До кінця своїх днів Бунін мріяв про свій дім, але так і не знайшов його. Мріяв про дітей, але так і не мав спадкоємців. Про ці та інші факти біографії письменника розповімо докладніше:

Знамениті родичі

Іван Бунін належав до давньої аристократії. Його рід служив російським царям із ХV століття. Серед іменитих родичів Буніна:

1. Поет-романтик, наставник і вихователь царя Олександра ІІ Василь Жуковський.
2. Письменники і фольклористи брати Кірєєвські.
3. Російська Сапфо, знаменита поетеса і перекладачка Анна Буніна.

Буніни перебували в спорідненості з родиною Якова Карловича Грота — іменитого російського філолога. Прадіди письменника обіймали високі державні посади.

Український дух Буніна

Насправді рід Буніних — рід українських аристократів Буніковських. У ХV столітті вони перебралися з Волині до Москви. Неодноразово Іван Бунін говорив про те, що Хорол, Полтава, Черкаси, Дніпро викликають у його серці трепет. Він захоплювався поезією Тараса Шевченка.

У «Житті Арсеньєва» Іван Бунін про Україну скаже як про місце, де гармонія зустрічається з красою. По-особливому любив Бунін Південну Пальміру — Одесу. Сюди він приїжджав на відпочинок до революції, тут проживав після 1917 року. З Одеси він вирушив в еміграцію.

Дружини Буніна

Загалом у письменника було дві офіційні дружини і кілька цивільних:

• Перші любовні переживання в автора «Темних алей» пов’язані з Марією Львівною Давидовою — видавчинею «Миру Божого». Іван захоплювався циганською красою і жвавістю Марії, але Купрін встиг освідчитися їй першим.
• Варвара Пащенко — перша дружина Івана Буніна. Вона була сучасною емансипованою панянкою. Тому відмовилася вінчатися з письменником, а жила з ним у цивільному шлюбі. Перешкоджали їхньому одруженню й батьки дівчини, які не хотіли віддавати доньку за злиденного поета. Варвара пішла від письменника і незабаром стала дружиною його друга.
• Анна Цакні — друга дружина Буніна — грекиня і одеситка, дочка багатія. Шлюб був недовгим — два роки. Іван йде від експресивної жінки, зізнавшись, що ніколи її не кохав. У семирічному віці помирає їхній син Микола. Більше в Буніна дітей не було.
• Щастя письменник знайшов із Вірою Муромцевою — дочкою голови Державної Думи.

Любов утрьох

Галина Кузнєцова — офіційна коханка Буніна. З нею письменник познайомився у Франції. Йому виповнилося 57, їй — 27 років. Жінка була захоплена письменницькою манерою Буніна, а заразом і ним самим. Вона розлучилася з чоловіком — білогвардійським офіцером — і оселилася на віллі Грас, де Бунін жив із дружиною Вірою.

Так сформувався дивний і скандальний любовний трикутник. Понад 15 років Кузнєцова грала роль названої дочки письменника. Віра Миколаївна зробила вигляд, що повірила у винятковий духовний зв’язок учителя й учениці. До того ж Іван Олексійович вирішив розважити дружину і завів собі молодого секретаря — Леоніда Зурова. З ним Віра Миколаївна закрутила роман.

Під час війни рокіровка трикутника змінюється: Галина кидає Буніна і зав’язує стосунки … з оперною співачкою Маргаритою Степурою. Причому обидві живуть на віллі у письменника. Івана Олексійовича не стільки вразила зрада жінки, скільки те, з ким вона йому зрадила.

Тричі номінований на Нобелівську премію

Перш ніж присудити класику премію, Нобелівський комітет двічі відкидав його кандидатуру. Перший раз кандидатуру Буніна запропонував Ромен Роллан. Це сталося 1922 року. У 1926-му за справу взялися соратники Івана Олексійовича, але результату це так і не дало. Лише 1933 року в пику сталінській владі комітет вирішив відзначити талановитого письменника-емігранта.

Бідність

Під час війни матеріальне становище Буніна було катастрофічним. Невелику допомогу надає Андрій Сєдих, який 1943 року на прохання Івана Олексійовича видав в Америці збірку оповідань «Темні алеї». Письменник отримав гонорар у розмірі 300 доларів.

Про Буніна говорять як про письменника, якому властива суворість композиції, уміле і точне використання слова, виразність характерів персонажів. Його по праву називають хранителем і продовжувачем традицій класичної літератури.